Рідний Український Індуїзм™

Український звук «хм» він же «гм», який починається як осмислений видих, що закінчується внутрішнім вібруванням ближної частини голосових звъязок і означає в залежності від контексту подив, скепсис, здогадку, жаль, інтимне мурчання, передчуття позитиву, зауваження та взагалі майже все що завгодно — є нічим іншим як спрощенна форма індуїстсько-ведичного озвуку «ом», «аум» — початкової мантри, квінтесенції слова, символу божественної трімурті, вібрації ненародженного Брахми, що його ж і породила.

Пам’ятаймо це постійно!

Я завжди був глибоко впевнений, що всі народи світу мають українське коріння, і рано чи пізно це коріння дає про себе знати.

Ось, наприклад Сакума Шуїчі — японець, який за зовом крові приїхав в Україну й почав ходити Львовом, грати на бандурі.

« Тепер Чарлі Сакумі Шуїчі – 43 роки. Він вже досвідчений бандурист і танцюрист гопака. Він відпустив козацькі вуса, купив оселедець, який під час концертів приклеює до лисини, та… змінив прізвище »

або істрорія як наші журналісти зустріли в Південно-Африканській Республіці негра в шароварах і з оселедцем. На запитання як його звати одповів що Тарас Бульба )

я вже не кажу про всяких там німців, росіян, ірландців та поляків — ті просто тануть коли стикаються з чимось українським. не всі звісно, але тонкі душею та інтелектуально розвинені розуміють/відчувають цю близькість і вона їх байдужими не лишає.

всі народи розійшлись з України і всі вони до неї повернуться.

Пам’ятаю, десь в першому чи другому класі, на уроки праці ми приносили варені фарбовані яйця і шкрябали по них голкою — імітували процесс розмальовування писанки. Сумлінна наша праця з яйцями часто закінчувалась їх поїданням, але іноді виходили досить навіть непогані екземпляри, які поїдати було дещо шкода (от приблизно таке, як на малюнку). Так от, вчителька нам паралельно розповідала які орнаменти і елементи декору є традиційні для української писанки, вчила нас спершу їх малювати на папері, а вже потім переносити на яйце. А найбільшу увагу приділила чомусь свастиці, розказувала, що то прадавній український символ сонця, руху і взагалі всього позитивного. Це лише зараз більш-менш зрозуміло що до чого, а от тоді такими дикими і неймовірними здавались ті слова…

Україна сьогодні являє собою родючий ґрунт для сіяння нового. Поки що џе засіяння не відбулось і якщо негайно не зробити що-небуть, то ґрунт перетвориться на болото.

Зараз сучасна інтелектуаљна эліта снує хто-куди, розпорошуючи свої сили і вміння на всілякі дрібниці, роблять щось своє і не знають до чого його притулити, замість того щоб організуватись і вкласти себе в щось біљш важливе і монументаљне, сворити щось дійсно нове і на віки. Тай сам народ буде мати щось важливіше аніж мусолити одне й теж, чим він займається останні кільканадцять років.

Отже, я пропоную свій варант опліднення Українського ґрунту новою ідеєю — визнати в Україні офіційною релігією Індуїзм. Скіљки тоді одкриється обріїв для консолідованого розгортання џієї теми!

По-перше. Індуїзм потрібно приймати не таким яким він нині є в Індії (то наразі досить спотворена його форма) — індуїзм потрібно адаптувати до нинішніх умов і, що найголовніше, до куљтурної спадщини України, яка сама по собі вже має зв’язки з ним ще з прадавніх часів. Також не завадять запозичення з ведизму, як перешоджерела і зороастризму, як логічного продовження індуїзму. Зрештою синтезується абсолютно нова релігія, і не мертва, бо базуватиметься на ўже існуючій і найживучішій релігії, але жива, бо матиме постійне ђерело розвитку — інтелектуаљну эліту, пассіонарів суспіљства.
Така от релігія представлятиме собою фактично нову релігію, основану на індуїзмі та його розгалудженнях. Буде взятий основний пантеон богів (весь брати немає сенсу, бо там їх добіса, всіх і не запам’ятаєш), визнані веди та основні постулати. Обряди ж потрібно лишити слов’янські і гармонійно їх синтезувати.
Організція — горизонтаљна. Кожна філія (приурочена певному богові) буде автономною, і хоча й базуватиметься на загаљних основах і матиме свою умовну верхівку,, все ж не підпорядковуватиметься якомусь «брахману всєя русі»

По-друге. Довести рідність індуїзму до населення, адже переважна біљшість про џе й не здогадується. Нащастя вже з’явилась подібна література і вона набуває все ширшого розповсюђення, але поки що здебіљшого ставить перед собою освітню задачу, безпосередньо не закликаючи до найголовнішого. Доводити спіљність можна з будь-якого боку. Починаючи чималою схожістю української лексики з санскритом і закінчуючи тризубом Шиви і оприлюдненням інформації щодо віднайдення џвинтара слонів під Ољвією. Доречі, слонам потрібно приділити особливу увагу, бо слон — куљтова тварина в індуїзмі. Без слона ця релігія виглядатиме неповноцінною. Також має місце эстетична складова, адже слон тварина досить виразна, здорова, велична,, тож народ, який усвідомлюватиме свій зв’язок зі слоном, зміцнішає духом. Ще можна штовхнути їдею еволюції людини од слона, але ретельно її проробити, щоб не виглядала пародією.

По-третє. Матеріаљна і візуаљна підтримка. Я маю на увазі активна побудова храмів (для початку основним богам індуїзму), друковані видання, нова мода на синтез українського народного одягу з активними індійськми елементами. Також незавадить відновлення популяції слонів на Ўкраїні, адже здавна џя працелюбна тваринка допомагала українцям у господарстві, а в скрутні часи ставала грізною бойовою машиною.

І останнє — як заохотити людей? А непорібно це — хто захоче й сам заохотиться, і таких, на мою думку, буде чимало, бо потягнуть таки гени українців до ведичних храмів…

Такий от мій план розвитку України на 2010-2015 роки, а там подивимось.

айкращим доказом того, що ще не так давно в Україні жили слони є чималий запас слів, в яких зберігся корінь «слон». Слова ці пов’язані з двома функціями — охорона/захист і мандрування. Перша група слів асоційована з габаритами слона та його відданості людині. Наприклад слово «заслонити» — закрити від негараздів, захистити. Інша, дещо менша група, виражена в основному словом «слонятися». Це пов’язано з тим, що на слонах наші предки непоспішаючи мандрували од міста до місти, іноді навіть без особливої мети.

відслоняти, відслонитися — відкрити, розкрити, відслонити, відтулити, розтулити, розхилити, оголити. „Його довгим волоссям бавився вітер, відслонюючи високе чоло“ (В. Гжицький);

відслонити, відслонятися — відкритися, показатися. „Відслонюється ширший вид на глибокі яри“ (І. Франко);

заслона — захист (кого-, чого-небудь від нападу, замаху, ворожих і т. ін. дій), оборона, охорона. „Моя ти радість і одрада, Моя заслона і ограда, Мене од всіх ти боронив“ (І. Котляревський); „[Тетяна:] Лізьте під припічок! Я заставлю вас заслоною, а як всі поснуть, тогді випущу надвір“ (І. Котляревський); „Вікно було заперте й заслонене, та все-таки крізь заслону видно було, що в покою світиться“ (І. Франко);

ослона, заслона — завіса (полотнище, що закриває або відгороджує що-небудь), запона, запинало, полог, запита. „Тут же, під ослоною міської поліції, стояла також велика худоб’яча вага“ (І. Франко);

прислоняти — прихиляти (схиляючи, наближати що-небудь до когось, чогось), приклоняти. „Прислоняє [Готліб] сокиру до печі“ (переклад Лесі Українки).

прислонитися — прихилитися (схиляючись, обпиратися об когось, щось), приклонитися, приткнутися, привалитися. „Він сів долі і прислонився до стовбура“ (Леся Українка).

ослонити, ослонювати, заслонити, заслоняти — закривати (робити невидимим, недоступним), затуляти, заступати. „Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню почорнілу церковцю” (І. Нечуй-Левицький);

слонятися — никати (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), тинятися, швендяти, шалатися.

Досліджував тут: http://www.ulif.mon.gov.ua/ulp/dict_all/index.php

УК-РА-ЇНА

УК — наука, мудрість
РА — сонце

УК-РАЙ-ІНА

РАЙ — дуже хороше місце

УК-РАЙІ-НА

РАЙІ — анаграма до АРІЙ.

У-КРАЇНА

КРАЇНА — власне кажучи країна і є.

Тож Україна — це дуже хороша країна мудрих аріїв, що вклоняються Сонцю. І так вдало зашифровано, що не одразу і здогадаєшся )

Кілька років тому по телебаченню показували як в Ольвії знайшли цілий цвинтар слонів — не якихось-там доісторичних мамонтів, а справжніх сучасних слонів!. Зараз намагаюсь знайти що-небудь про це в інтернеті, але інформації — нуль. І мене це дивує, адже одне з двох: 1. Всі дружно проігнорували цю знакову знахідку, 2. ФСБ постирало всі згадки в інтернеті і друкованих виданнях.

Щоправда я чув гіпотезу, що то не українські слони, а слони Олександра Македонського, які масово загинули під Ольвією… але я в це не вірю!

Тризуб — це один з головних символів індуїзма, на санскриті звучить як «Трішула», або просто «Шула». В ведичній традиції він символізує одне з двох:
1. Три головні функції Бога — Створення, Захист, Руйнування;
2. Три атрибута, або гуни — Саттва (благочестя, гармонія), Раджас (пристрасть, рух) і Тамас (невігластво, інерція).
Також з тризубом часто зображується Шива, от наприклад:

Зараз в Індії прослідковується деякий спад в дотриманні традиційних і релігійних ритуалів. Хоч традиційності й так добіса, але все ж вестернізація бере своє.

Як відомо, якщо десь щось зменшується, то в іншому місці щось збільшується. Рівновага.

Так от, якщо в Індії рівень індуїзму зменшується, то його рівень в якійсь іншій країні має підвищитись. Кандидатів два: Іран і Україна. Якщо ми вчасно не розчухаємось, до Іран забере собі першоправо в збереженні традиційних індуїстських цінностей, і ми як часто бувало опинимось у другому ешелоні. Тож на мою думку, просто необхідно до 2010 року хоча б розпочати будівництво храмів основним індуїстським божествам. В Києві побудувати храм Брахми, в Запоріжжі (чи навіть в Гуляйполі) — храм Шиви, у Львові — Крішни, у Донецьку — Калі. І дивись-но потягнуть українські гени людей до храмів, і підвищиться рівень духовності у населення! І зацвіте Україна й запахне.

Але згідно ж тій же рівновазі, якщо індуїзму у нас побільшає, то чогось має поменшати. Православ’я, наприклад. Ну й віддамо частину оного (увесь Московський Патріархат) Росії наприклад, щоб теж її духовність побільшала.

І всі будуть щасливі.